Лугом iду, коня веду "Лугом iду, коня веду, розвивайся, луже! Сватай мене, козаченьку, люблю тебе дуже! Ой хоч сватай, хоч не сватай, хоч так присилайся, Щоб та слава не пропала, що ти залицявся!" "Ой коли б ти, дiвчинонько, була б багатенька, Взяв би тебе за рученьку, повiв до батенька!" "Ой коли б я, козаченьку, була багатенька, Наплювала б я на тебе й на твого батенька! Ой коли б я, козаченьку, та й забагатiла, То я б тебе, ледачого, й за харч не схотiла!" "Ой коли б ти, дiвчинонько, тодi замiж вийшла, Як при битiй дорiженьцi яра рута зiйшла!" "Ой коли б ти, козаченьку, тодi оженився, Як у млинi на каменi кукiль уродився!" "Не журися, дiвчинонько, рута зелененька: Цей покинув, другий буде,- ще ж ти молоденька! Цей покинув, другий буде, другий буде кращий, А цей буде у болотi над чортами старший!" Край битої дорiженьки яра рута зiйшла... Молодая дiвчинонька та вже й замiж вийшла. А у млинi на каменi кукiль не зiходить... Козак старий, як собака, по вулицях ходить. Ой у млинi на каменi кукiль не вродився... Старий козак, як собака, й досi не женився!